Інсайдерський фондовий ринок в Україні відлякує реальних іноземних інвесторів та й самих українців від інвестування в акції українських компаній. Лише найсміливіші та найазартніші гравці дають місцевим брокерам гроші для гри на українських біржах. Вони розраховують, що їхнє джерело "інсайду" оперативніше та достовірніше.

Такі правила гри не відрізняються від правил гри в казино. Вони далекі від поняття інвестицій в реальну економіку. Використання "інсайду" спотворює справедливу вартість цінних паперів за рахунок маніпуляцій і знижує ліквідність ринку.

Щоб виправити ситуацію, 21 квітня Верховна рада заборонила використання "інсайду". Перед тим, як скористатися секретними корпоративними відомостями, учасники ринку повинні добре подумати: якщо порушення доведуть, винним загрожуватиме в'язниця. Те саме стосується маніпуляторів фондового ринку.

Зокрема, парламент встановив, що умисне розголошення, передача або надання доступу до інсайдерської інформації, а також надання рекомендацій з використанням таких даних щодо купівлі або продажу цінних паперів карається штрафом від 750 до 2 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на три роки з позбавленням права займати певні посади протягом трьох років.

Проведення операцій з цінними паперами з використанням інсайдерської інформації, якщо це призвело до отримання прибутку або зашкодило правам інших осіб, карається таким же штрафом або позбавленням волі на два роки. За аналогічне порушення, вчинене повторно, можна потрапити за грати на два-п'ять років.

Учасники ринку наголошують, що тепер ціни на "інсайд" суттєво зростуть. "Раніше за продаж інформації могли звільнити або фізично розправитися, навіть вбити, якщо бізнес пов'язаний з кримінальними угрупуваннями. Зараз же, після прийняття цих законів, з'явилися методи публічного покарання", - стверджує однин із брокерів.

Отже, в Україні автоматично створюється ринок секретних даних фондового ринку, а заборона завжди сприяє бажанню її порушити та отримати надприбуток.

Крім того, сформуються остаточні ціни на "інсайд". Ціна на "закриту" інформацію залежить від того, як оцінює свій репутаційний ризик людина-інсайдер, це мінімальна планка, а максимальна - скільки можна заробити на операціях.

"Можна поділити прибуток на два і намагатися продати таку інформацію за ціною, яка принесе удвічі більше", - розповів один з учасників ринку.

Інформація на фондовому ринку має першочергове значення для прийняття рішень. Зазвичай трейдери черпають дані з відкритих джерел та преси, іноді використовують чутки. Приклад - інформація про приватизацію енергокомпаній чи "Укртелекому".

Прикладом використання інсайдерських даних є операції з акціями концерну "Стирол" за допомогою інформації про його продаж структурам Дмитра Фірташа. Тобто хтось мав дані щодо цієї угоди і заздалегідь скуповував папери компанії.

Той, хто володіє інсайдерською інформацією, має суттєву перевагу. У нього є всі шанси отримати від такої операції надприбуток. В Україні нема яскравих прикладів покарання за використання "інсайду", а от у США це повсякденна практика. Так, у 2010 році двом російським фінансистам були пред'явлені відповідні звинувачення.

Високопоставлений співробітник одного з підрозділів міжнародного інвестбанку Ігор Потероба - в американській пресі його називали виконавчим директором у відділенні швейцарського банку UBS - начебто повідомляв своєму спільнику Олексію Ковалю, який спочатку працював у Citigroup Asset Management, а потім - у Western Asset Management, про угоди між компаніями до їх офіційного оголошення.

Використовуючи отримані дані, Коваль начебто здійснював певні операції на фондовому ринку, які принесли їм прибуток в розмірі близько 1 мільйона доларів.

У ДКЦПФР зазначають, що визначити операцію, яка була здійснена за рахунок інсайдерської інформації, дуже просто. "Ми можемо звернутися до біржі, яка маю усю необхідну інформацію", - заявив член комісії Сергій Бірюк.

Згідно з ухваленим парламентом документом, інсайдерська інформація - це неоприлюднені дані про емітента, його цінні папери, деривативи та угоди з ними, оприлюднення яких може істотно вплинути на вартість цінних паперів.

В комісії також визначили, що до "інсайду" належать відомості щодо фінансової діяльності емітента, його звітності, розміщення цінних паперів на суму, більшу за 25% статутного капіталу, викупу акцій, лістингу, позик на суму, більших за 25% активів.

Секретними відомостями також вважаються зміна складу посадових осіб компанії та власників десяти і більше відсотків акцій, рішення емітента про утворення філій або припинення їх роботи, зменшення статутного капіталу, банкрутство підприємства.

Однак варіанти використання "інсайду" залишаються. Учасники ринку можуть "співпрацювати" з пресою чи акціонерами. Якщо інформація була опублікована у ЗМІ раніше, ніж в офіційному виданні, то вона вже не вважається інсайдерською.

Директор ІГ "Універ" Олексій Сухоруков, який працював на РТС, запускав Українську біржу і мав доступ до інсайдерських даних, вважає, що кримінальна відповідальність повинна поширюватися не лише на учасників ринку, а й на конкретних фізосіб.

"У світі це нормальна практика. Виходить, що бути інсайдером - не злочин, а злочин - користуватися цією інформацією до того, як вона стала публічною", - говорить він. Наприклад, у Росії працівникам біржі забороняється торгувати на фондовому ринку.

За словами Сухорукова, інсайдери - це не тільки емітент, а й банки, біржі, депозитарій, клірингові організації. "Всюди, де є інформація про залишки цінних паперів і коштів, вона може використовуватися для викрадання грошей", - каже він.

Наприклад, якась інвестиційна компанія постійно купувала певні акції, і якщо є дані, що грошей у неї вже нема, то це знак, що ціна акції, яку купували, піде вниз.

Учасники ринку впевнені: створення центрального депозитарію настільки конфліктне, бо той, хто контролюватиме цю структуру, матиме доступ до концентрованого джерела інсайдерської інформації. "Досить мати одного знайомого в депозитарії, а не на біржі, банку та інших організаціях", - стверджує представник брокерської фірми.

У США для контролю інсайдерської інформації створили державний сайт з розкриття даних, куди інсайдер повинен дати звіт, перш ніж він купує чи продає акції певної фірми. Там, зокрема, можна побачити угоди Біла Гейтса з акціями компанії Microsoft.

Тобто, за їхніми законами, інсайдер, у даному випадку акціонер Гейтс, спочатку повинен відзвітувати, що він здійснив угоду, і лише потім її виконувати. Адже сам факт, що інсайдер купує чи продає, теж є інсайдерською інформацією.

На думку Сухорукова, розкриття інформації треба централізувати і в Україні. "Слід створити спеціальний сервер для опублікування інсайдерської інформації і тоді не доведеться домовлятися з журналістами", - пояснює він.